Проклятие майя (2017)

Горячий вітер шепоче через тріщини древніх стел, де 32-річна археологиня Ірина знаходить під каменем зів’ялу кераміку з візерунком, що пульсує, немов живий. Мексика, 2017. Її експедиція — останній шанс врятувати репутацію після провалу в Перу, але кожен злам шифру майя викликає мігрені, що розривають спогади: дитинство в музеї батька, його зникнення під час таких самих розкопок.

Місцеві носять в кишенях зерна какао — «від очей істот, що сплять під піском». Коли зникає напарник, залишивши лише слід пальми, замочений у смолі, Іріна помічає: символи на артефактах змінюються вночі. Скелети крікетів у наметі викладають ті самі знаки, що й у її щоденнику, який вона не вела.

Чи варто йти за тим, хто підкидає їй записки кров’ю, де вказані координати печери, яку не фіксували на картах? Чи це той самий голос, що кликав її батька перед зникненням — голос, схожий на тріск гілок під кроками того, хто не має ваги?